Яке швидкоплинне життя на землі...
Приходиш в цей світ і не знаєш,
Скільки судилось прожити тобі?
Та у кого про йе запитаєш?
В своїх планах будуєш мости
І майбутнє в думках уявляєш.
Зупинись на хвилинку, задумайся ти,
Що буде завтра-не знаєш.
Дитинство наскучить,виростеш ти,
Хочеш в старості стати маленьким.
І все прагнеш дійти до мети...
Боже мій, як занило серденько!
Часто думками в майбутне летиш,
Про теперішнє геть забуваєш,
Спокій пропадає, ночами не спиш.
Зупинись! Бо, що буде не знаєш.
Живеш так, що неначе не вмреш,
А вмираєш,ніби не жив ти.
В суєті цього світу у прірву ідеш,
А що ж будеш ти далі робити?
Зупинись! Схаменись! І на набо ти глянь,
Там Творець твій на тебе взирає,
Ти Йому помолись, на коліна ти стань,
Він на тебе давно вже чекає.
Ти прощення у Бога за все попроси,
Всі турботи віддай, всі печалі,
Все, що мучить тебе, ти Йому принеси,
Жити будеш з Отцем ти й надалі.
|
